Яке найкраще лікування синдрому верхньої брижової артерії?

Багатьом пацієнтам консервативна терапія буде неефективною і, зрештою, буде потрібна хірургічне втручання. Для хірургічного лікування розглядалися різні хірургічні процедури, включаючи гастроеюностомію, процедуру Стронга (розділ зв’язки Трейца), трансабдомінальну дуоденоеюностомію та лапароскопічну дуоденоеюностомію.

Про це свідчить огляд ортопедичної літератури успіх становить 100% при медикаментозному лікуванні лише у випадках гострого прояву синдрому СМА. Деяким пацієнтам із синдромом СМА може бути показано годування через назоеюнальний або назогастральний зонд зі стандартною рідкою дієтою.

Оскільки симптоми викликані кровоносними судинами, які затискають частину тонкої кишки, важливо мати команду, яка включає судинні та абдомінальні спеціалісти.

SMAS зазвичай виникає через втрату мезентеріальної жирової подушечки (жирової тканини, яка оточує верхню брижову артерію). Найбільш частою причиною є значна втрата ваги, викликана захворюваннями, психологічними розладами або хірургічним втручанням.

Затримка в діагностиці синдрому SMA може призвести до недоїдання, дегідратації, електролітних аномалій, пневматозу шлунка та утворення газів у портальній вені, утворення обструктивного дуоденального безоару, гіповолемії внаслідок масивного шлунково-кишкового кровотечі та навіть смерті внаслідок перфорації шлунка.

Біль може бути періодичним або хронічним залежно від тяжкості обструкції. У гострій фазі важка кишкова непрохідність призводить до небезпечного для життя розширення шлунка. У хронічному стані часто переважають неспецифічні та періодичні болі після прийому їжі, нудота, блювання та втрата ваги.