У чому сенс сприйняття часу?

Сприйняття часу є здатність сприймати тривалість часового інтервалу і вважається важливим для прийняття рішень (Wittmann and Paulus, 2008) і уваги (Brown and Boltz, 2002).

Сприйняття часу є фундаментальний елемент людської свідомості. Наша свідомість, наша здатність сприймати навколишній світ і, зрештою, саме наше самовідчуття формуються на нашому сприйнятті часу в петлі, що поєднує спогади про минуле, теперішні відчуття та очікування щодо майбутнього.

Сліпота на час – це когнітивний стан, який викликає труднощі у сприйнятті часу та управлінні ним, що часто призводить до проблем з пунктуальністю та плануванням.

П'ять типів часових перспектив

• Минуле-негативне. З цієї точки зору люди схильні зосереджуватися на негативних або травматичних аспектах свого минулого досвіду, що часто призводить до почуття жалю чи образи.
• Минуле-позитивне. …
• Сучасно-гедоністичний. …
• Сучасно-фаталістичний. …
• Орієнтований на майбутнє.

Ще наприкінці 90-х професор Стенфордського університету Філіп Зімбардо разом зі своїм колегою Джоном Бойдом запропонували ідею часової перспективи. Відповідно до їх теорії, наша часова перспектива – це наш несвідомий і звичний спосіб сприйняття речей, який впливає на багато наших суджень, рішень і дій.

Сприйнятий інтервал часу між двома послідовними подіями називається сприйнятою тривалістю. Хоча безпосередньо відчути або зрозуміти сприйняття часу іншою людиною неможливо, це сприйняття можна об’єктивно вивчити та зробити висновок за допомогою низки наукових експериментів.